Незабутня подія 13 вересня відбулася в стінах Львівського органного залу – вечір симфонічних прем’єр, який об’єднав шанувальників класичної музики навколо українських непересічних творів. Академічний симфонічний оркестр вразив неймовірною виразністю – слухачам були представлені твори українських композиторів, які є справжніми перлинами музичної спадщини і втілюють в собі всю глибину та велич класичної музики.
Розпочався концерт твором Юрія Шевченка «Ми є», створений по мотивам Гімну України. Соло скрипки у виконанні Ігоря Муравйова у супроводі оркестру було віртуозним. Далі публіка слухала Концерт для органу та струнного оркестру у 3 частинах Олександра Гоноболіна – твір, який поєднав в собі потужність органу з м’яким та ліричним звучанням струнного оркестру. Цей твір, де солірував Георгій Курков подарував слухачам глибокі емоційні переживання. Орган з першого акорду захопив увагу присутніх своїм масштабом і глибиною звучання. Диригент оркестру Іван Остапович зумів чудово передати всі нюанси і барви цього твору, майстерно поєднавши могутній голос органу з делікатним супроводом струнних інструментів. Гармонія між інструментами створювала враження живого діалогу, який з кожною хвилиною наближав слухачів до кульмінації – моменту, коли музика наповнила весь зал і здалося, що час зупинився.
Особливої уваги заслуговує ще один твір сучасного українського композитора «Тінь свічі, що догорає», присвячений пам’яті жертв трагедії, яка сталася у вересні цього року у Львові. Маестро Олександр Гоноболін з тонким відчуттям музики, глибоким розумінням передав найдрібніші емоційні відтінки. В кожному фрагменті твору відчувалося осмислення травматичного досвіду війни.
Друга частина вечора, у котрій звучав Концерт для скрипки з оркестром закарпатського композитора Іштвана Мартона стала справжнім тріумфом скрипкового мистецтва. Цей твір вимагає не лише технічної досконалості, а й щирого емоційного переживання. Але скрипаль-віртуоз Ігор Муравйов, який виступив цього вечора, зміг передати всю глибину та емоційну напругу твору, його політ і динаміку. Скрипка звучала то ніжно й тендітно, то наповнювала зал енергією і пристрастю, ведучи за собою слухачів у незвідані музичні світи. Оркестр підхоплював і підтримував кожен порив соліста, створюючи єдине музичне полотно, що зачаровувало і тримало увагу до останньої ноти.
Цей концерт довів, що класична музика залишається живою і здатною торкатися найпотаємніших струн людської душі. А для тих, хто був присутній на цьому вечорі, він став ще однією яскравою сторінкою у великій книзі музичних вражень, яка надихає і пробуджує нові емоції.